У ході тренінгу важливо, щоб учасники зрозуміли сутність понять “диференціація”, “індивідуальний підхід” і “індивідуалізація”, відмінності між ними, усвідомили важливість індивідуалізації і диференціації навчання в інклюзивному класі шляхом урізноманітнення методів викладання.
Навчальні результати:
- Учасники розрізнятимуть поняття диференціації і індивідуалізації навчання, розумітимуть переваги індивідуального підходу в інклюзивному класі.
- Учасники визначать, які індивідуальні особливості учнів можуть мати вплив на навчання учнів, і які формиіндивідуалізації і диференціації навчання вчителі можуть використовувати.
- Учасники ознайомляться з різними типами множинного інтелекту (МІ) за Г. Гарднером, засобами навчання для учнів з різними МІ, плануватимуть навчальні види діяльності з урахуванням різних типів інтелекту. Учасники визначатимуть власні провідні типи множинного інтелекту.
- Учасники попрактикуються у формулюванні індивідуальних навчальних цілей і видів діяльності, виходячи з вимог стандартів/програм і враховуючи індивідуальні особливості учнів.
У ході цього тренінгового заняття тренеру важливо самому застосовувати різноманітні прийоми і засоби індивідуалізації і диференціації. Наприкінці тренінгу при підбитті підсумків заняття учасники мають пригадати їх, ідентифікувати і пояснити, як ці прийоми і засоби сприяли їх навчанню.
| Діяльність 1. Самооцінювання власної практики диференціації/ індивідуалізації навчання | |
 |
 Орієнтовний час: 15 хв. |
1. Запросіть учасників зробити самодіагностику власного викладацького стилю щодо використання диференціації й індивідуалізації (Додаток 1). Попередьте учасників, що ви розумієте, що вони працюють в закладах післядипломної педагогічної освіти, а самодіагностика призначена для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, проте, така вправа може виявитися корисною і для них. Наголосіть на тому, що вони не будуть ділитися своїми відповідями з іншими і не будуть «здавати» свою роботу тренеру.
(Під час виконання вправи тренер ходить між учасниками, відслідковує ТІЛЬКИ те, як працюють учасники, відповідає на їх уточнюючі запитання, пропонує пришвидшити темп тим, хто значно відстає від інших для того, щоб всі одночасно завершили вправу)
2. Для тих, хто значно раніше за інших завершив вправу, запропонуйте додаткові завдання 33 і 34, а також запросіть учасників позначити “+” ті засоби індивідуалізації, які можуть бути впроваджені в інклюзивних класах.
. Проведіть обговорення, поставивши учасникам наступні запитання:
- Чим корисною може бути така вправа вашим слухачам на курсах підвищення кваліфікації?
- Що нового ви дізналися про індивідуалізацію і диференціацію? Чи можуть вчителі більше дізнатися про індивідуалізацію і диференціацію навчання з такої діагностики?
- Чому важливо, щоб учасники не «здавали» свою роботу тренеру, зберігаючи «інтимну таємницю діагностики», забезпечивши конфіденційність, повагу і вільний вибір?
- Чому важливо, щоб учасники написали власні навчальні цілі теми до того, як їх проголосить викладач? (виконуючи завдання №32, учасники будують власну навчальну траєкторію щодо диференціації свого викладання)
- Чи можна цю вправу вважати оцінюванням? Чому?
- Чи є ця вправа прикладом індивідуалізації навчання? Чому?
4. Наголосіть на головних ідеях:
- Існує багато різноманітних способів впроваджувати диференціацію і індивідуалізацію у навчанні дорослих і дітей.
- Дорослі і діти краще навчаються, коли самі для себе формулюють цілі свого навчання.
- Внутрішня мотивація того, хто навчається, зростає, коли звертаються до їх особистого досвіду, їх життя, професійної діяльності.
Вступ до основної діяльності
На цьому занятті ми з’ясуємо, що таке індивідуалізація і диференціація, які особливості учнів лежать в основі диференціації, як можна здійснювати індивідуальний підхід в різних видах навчальної діяльності тих, хто навчається в інклюзивному класі. Ця тема стосується всіх учнів школи, але є особливо актуальною в класах, де навчаються учні з особливими освітніми потребами. Вона може стати викликом для вчителів, і наше завдання — зробити її необхідною, цікавою і практичною.
| Діяльність 2. Індивідуалізація VS диференціація | |
| Орієнтовний час: 15 хв. |
|
Проведіть міні-лекцію з презентацією, користуючись наступною інформацією. Використовуйте запитання, щоб залучити учасників до обговорення важливих моментів.
Вимога враховувати індивідуальні особливості в процесі навчання — давня традиція. Ця вимога в педагогічній теорії носить назву принципу індивідуального підходу. В педагогічній літературі часто поняття «індивідуалізація» і «диференціація» трактуються по-різному. Іноді — як синоніми, іноді — одне з них як більш широке. Ми будемо розрізняти ці поняття.
Запропонуйте учасникам визначитися з своїми відповідями на запитання, обравши один із запропонованих варіантів:
Як ви думаєте, яке з понять — «індивідуалізація» чи «диференціація» — ширше за своїм значенням? (оберіть варіант вашої відповіді)
Варіанти відповідей:
- — індивідуалізація
- — диференціація
- — це синоніми
- — не впевнений (-на) в остаточній відповіді
(Учасники показують свої відповіді):
Варіант 1. Завдання виконується за допомогою програми Plickers. 50 карток роздається учасникам. Кожен учасник повертає картку з буквою обраної відповіді (A, B, C, D) так, щоб вона була розташована зверху малюнка. Тренер сканує картки за допомогою мобільного телефону. На екрані демонструється діаграма результатів відповідей всіх учасників.
Варіант 2. Учасникам роздаються по 4 картки різного кольору, які вони показують як свої відповіді. Тренер повідомляє всім учасникам, яких відповідей найбільше.)
Наголосіть, що немає єдиної правильної відповіді на це запитання, є різні підходи і цілі. На цьому тренінгу ми будемо дотримуватися такого розуміння цих понять:
Індивідуалізація — врахування в процесі навчання індивідуальних особливостей учнів у всіх його формах і методах, незалежно від того, які особливості і в якій мірі враховуються.
Слово «диференціація» означає розшарування, поділ, розчленування єдиного цілого на декілька частин, ступенів або форм. Диференціація в процесі навчання передбачає, що буде використовуватися поділ учнів на групи на основі деяких особливостей. Під диференціацією ми розуміємо врахування особливостей учнів у такій формі, коли учні об’єднуються в групи на основі будь-яких особливостей для окремого навчання. (за И. Унт). Диференціація буває зовнішньою (класи, школи, гуртки тощо) і внутрішньою (малі групи/пари в межах одного класу). Внутрішня диференціація буває явною (коли склад груп відомий всім. Наприклад, коли фіксовані групи працюють над завданням, проектом), і неявною (якщо вчитель не повідомляє про склад груп, а пропонує певні завдання одним учням, а інші завдання – іншим).
Запропонуйте учасникам поміркувати і дати відповіді на запитання:
- Як ви думаєте, яке з цих двох понять в такому розумінні точніше описує інклюзивне навчання? (індивідуалізація)
- Чи можна використовувати диференціацію у класі, де навчаються учні з особливими освітніми потребами? (можна і потрібно!)
- Індивідуальний підхід — це психопедагогічний принцип, який впорядковує освітній процес відповідно до індивідуальних особливостей розвитку життя кожної дитини. Індивідуальний підхід знаходить своє відображення в гуманному поводженні з дитиною, прийнятті її прав як найвищої цінності. Індивідуальний підхід є квінтесенцією інклюзивної освіти та реалізується на базі інклюзивної освітньої політики, інклюзивної культури на рівні закладу освіти і спільноти.
- При інклюзивному навчанні важливим є питання саме індивідуалізації навчання дітей з особливими освітніми потребами у «звичайному» класі. Індивідуальний підхід має бути використаний в навчанні кожної дитини, але в умовах класно-урочної системи це є певним викликом для вчителів. Для кожного учня в ІПР передбачаються тільки йому відповідні навчальні цілі і види діяльності, проте є декілька універсальних для всіх учнів прийомів індивідуалізації.
Запросіть учасників ознайомитися з таблицею різних підходів до навчання:
Таблиця 1. Індивідуальний і традиційний підходи
| Традиційний підхід | Інклюзивний підхід |
| Діти з особливими освітніми потребами можуть навчатися тільки у спеціальних закладах освіти чи у спеціальних класах. | Діти навчаються у закладах загальної середньої освіти, в яких створені структури (наприклад, робоча група з розробки ІПР) і додаткові освітні послуги підтримки. |
| Відмінності між учнями замасковані або помічені тільки тоді, коли вони стали проблемою. | Відмінності між учнями вивчаються і є фундаментом для планування освітнього процесу. |
| Домінує єдине визначення поняття «хороший учень». (Визначення «кращий учень» — це той, хто засвоює зміст загальної навчальної програми з усіх предметів). | «Хороший учень» характеризується індивідуальним розвитком, з певної точки відліку (всі учні гарні, відзначається прогрес у розвитку, в залежності від індивідуальних особливостей розвитку). |
| Навчальні цілі однакові для всіх. | Навчальні цілі встановлюються індивідуально, залежно від потенціалу учня (індивідуальна навчальна програма). |
| Час на виконання завдань строго обмежений. | Час на виконання завдань гнучкий, залежить від освітніх потреб дитини. |
| Оцінювання шкільних результатів реалізується відповідно до загальних вимог на базі єдиних вимог з оцінювання. | Шкільна успішність розглядається в перспективі розвитку, враховуючи прогрес у розвитку дитини. |
| Оцінювання проводиться за єдиним підходом до всіх. | Учитель використовує велику кількість різних стратегій оцінювання. |
| Батьки є пасивними спостерігачами освітнього процесу. | Батьки беруть активну участь в освітньому процесі, маючи конкретні обов’язки. |
Запропонуйте учасникам запитання для фронтального обговорення:
- Які особливості інклюзивного підходу передбачають індивідуалізацію навчання? (Навчальні цілі встановлюються індивідуально, залежно від потенціалу учня (індивідуальна програма), Шкільна успішність розглядається в контексті ІПР, враховуючи прогрес у розвитку дитини, Батьки беруть активну участь в освітньому процесі, маючи конкретні обов’язки, створені структури (робоча група з розроблення ІПР) і додаткові освітні послуги підтримки;Час на виконання завдань гнучкий, залежить від потреб дитини.)
- Які з особливостей бажано використовувати не тільки в класі, де навчаються учні з особливими освітніми потребами? (Всі, крім першого)
| Діяльність 3. Відмінності учнів і їх вплив на навчання. Диференціація видів навчальної діяльності в реальних класах | |
| Орієнтовний час: 15 хв. |
|
Ця діяльність проводиться у формі фронтальної бесіди з учасниками. Почніть цю вправу з запитання:
1. Які відмінності учнів впливають на їх навчання?
- Запросіть учасників обрати із запропонованого переліку відмінностей учнів (Додаток 2) і позначити “-” ті, які на їх думку НЕ мають впливу на навчання учнів:
(4, 8, 10, 16, 17)
(Під час виконання вправи тренер підходить до учасників і обирає 2-3 учасників, які вірно виконали завдання, щоб запросити їх першими висловити свої ідеї)
- Запросіть обраних учасників поділитися своїми відповідями. Обговоріть ідеї учасників
(Хто погоджується/не погоджується, може навести приклади-аргументи)
- Обговоріть з учасниками, як шкідливі стереотипи щодо гендеру, національності, культури сім’ї впливають на ставлення вчителів до певних учнів і впливають їх викладання
(Спонукайте учасників до обговорення, проте намагайтеся дотримуватись часу, відведеного на вправу, пояснивши, що дуже вразливі і цікаві випадки ви зможете обговорити з ними під час перерв та після занять).
2. Чи можливо в реальних умовах класу здійснювати повну індивідуалізацію навчання?
3. В якій моделі навчання індивідуалізація повністю враховується? (індивідуальне навчання, репетиторство)
- Підсумуйте, що всі індивідуальні особливості учнів, які впливають на навчання, мають бути врахованими при плануванні і здійсненні навчання.
- Запросіть учасників (в парах з сусідом) обговорити і обрати (підкреслити в тексті Додатку 2) не більше 7-ми особливостей, які будуть найбільше впливати на навчання учнів, і вчителі мають їх обов’язково враховувати.
- Запросіть учасників порівняти свої відповіді з оцінкою вчених (експертів), враховуючи, що деякі особливості у нас записані інакше.
(на слайді) 1) здатність до навчання, загальні розумові здібності; 2) навчальні вміння (уміння вчитися); 3) навченість (попередні знання, вміння, навички) як передбачені програмою так і загальні; 4) пізнавальні інтереси (у складі загальної мотивації до діяльності); 4) психофізіологічні особливості.
4. Які є запитання і коментарі?
5. Чи можлива диференціація навчання в умовах реального класу? (Так)
6. Як зазвичай в традиційному навчанні вчителі об’єднують учнів, на які великі групи вони ділять клас? (сильні, середні, слабкі)
Такий поділ учнів:
- негуманний — поділ дітей на слабких і сильних сприяє формуванню у дітей глибоких, серйозних комплексів, наприклад, комплексу елітарності, а також комплексу неповноцінності.
- поверхневий — слабке засвоєння учнями знань не досліджує причини відставання, висновки робляться тільки за самим фактом відставання.
- протиприродний — поділ дітей на сильних, середніх і слабких — занадто спрощена класифікація, тому що в реальності немає ні одних, ні других, ні третіх. В кожній людині є мінуси і плюси одночасно.
7. Як правильно здійснювати диференціацію в класі? (за тими ознаками, які залишилися без «-» в переліку Додатка 2)
Нагадайте учасникам види навчальної діяльності: фронтальні (лекція, демонстрація, обговорення/бесіда), групові (проекти, дослідження, обговорення), парні (обговорення, лабораторні, дослідження), індивідуальні (виконання самостійних індивідуальних завдань).
Обговоріть з учасниками відповіді на запитання:
Для яких видів навчальної діяльності вчителям легше впроваджувати індивідуалізацію і диференціацію? (індивідуальні, парні, групові)
- Чи можна застосовувати індивідуальний підхід при фронтальних видах роботи? Якщо «так», то як саме це можна зробити? (вислухати відповіді учасників, не коментуючи їх)
- Чому групові/парні види діяльності такі важливі для учнів з ООП? За яких умов?
Усі ці види діяльності можна і потрібно адаптувати до навчання учнів з ООП. Диференціація і індивідуалізація навчання важлива для всіх учнів класу.
| Діяльність 4. Відмінності в навчанні і навчальні стилі. Теорія множинного інтелекту Говарда Гарднера | |
| Орієнтовний час: 10 хв. |
|
- Психофізіологічні і пізнавальні особливості учнів і здібності в педагогічній науці класифікуються і діагностуються по-різному, існує велика кількість типологізацій і підходів.
- Теорія множинного інтелекту американського психолога Говарда Гарднера розкриває один із можливих способів диференціації освітнього процесу. Відповідно до теорії, яка отримала всесвітнє визнання як одна з найбільш новаторських теорій пізнання інтелекту людини, кожен індивід має не єдиний, так званий «загальний інтелект», а низку інтелектуальних здібностей, кожна з яких має свою структуру, функції, мову і тому є особливим потенціалом для розвитку. Теорія множинного інтелекту підтверджує те, з чим педагоги мають справу щодня: люди можуть мислити та навчатися різними способами. Хоча всі люди тією чи іншою мірою здатні проявляти всі різновиди інтелекту, кожен характеризується унікальним поєднанням більш і менш розвинених інтелектуальних здібностей (Walters & Gardner, 1985), чим і пояснюються індивідуальні відмінності між людьми.
1. Запросіть учасників розглянути особливості кожного з 8-ми типів МІ (множинного інтелекту), користуючись Додатком 3 «Множинний інтелект Г. Гарднера», і за описами в розділах «Ознаки» і «Вподобання» і визначити (позначити на полях «!», «!!» і «!!!!») власні переважаючі (домінуючі) типи множинного інтелекту.
2. Проведіть обговорення за запитаннями:
- Чи цікавим буде таке завдання для учнів? З якого віку?
- Чи сприятимуть знання свого провідного типу інтелекту покращенню навчання учнів? Як саме?
- Чи може вчитель визначити точно тип МІ інтелекту кожного учня в класі? Як можна враховувати особливості у навчанні в умовах реального класу?
- У кого з вас декілька типів переважаючого типу МІ? Один переважаючий тип?
3. Запросіть учасників доторкнутися вказівним пальцем правої руки до своїх губ, якщо у них провідний тип МІ — ЛІНГВІСТИЧНИЙ, до лоба — ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНИЙ, до очей — ВІЗУАЛЬНО-ПРОСТОРОВИЙ, до вуха — МУЗИКАЛЬНИЙ, потиснути правою рукою ліву тих, у кого переважаючий тип МІЖОСОБИСТІСНИЙ, показати пальцем на природу за вікном — ПРИРОДНИЧИЙ, обійняти себе — ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИЙ, поплескати у долоні — КІНЕСТЕТИЧНИЙ. (Тренер має у наприкінці цієї або на початку діяльності № 5 об’єднати учасників в малі групи за переважаючим типом МІ. Зазвичай серед вчителів переважають Лінгвістичний, Міжособистісний, Логіко-математичний, Візуально-просторовий типи МІ або змішаний з цих типів).
- Г. Гарднер наголошував, що різні типи інтелекту рідко працюють незалежно. Вони використовуються одночасно і доповнюють один одного по мірі того, як люди розвивають власні здібності або вирішують проблеми.
- Фахівці радять: коли ми помічаємо, що учень віддає перевагу певному стилю пізнання (навчання), то повинні отримати з цього користь і надати йому безліч можливостей реалізуватись у певному напрямі. Але не менш важливо дати можливість проявити себе і в інших видах діяльності. Інакше кажучи, учень може не усвідомлювати, якому стилю навчання віддати перевагу, доки не випробує його на ділі.
- Якщо допустити, що ця теорія є точним описом людських відмінностей, то можна припустити, що діти краще навчатимуться через домінуючі види своїх здібностей/схильностей.
- Освітній процес повинен будуватися таким чином, аби дати можливість дітям набути досвід, що вимагав би залучення різних видів інтелекту. Завдання полягає в інтеграції вербально-лінгвістичного інтелекту (який найчастіше використовується в традиційній школі) з іншими типами.
- Необхідно: 1) допомогти дітям зрозуміти, що вони можуть виявити свої здібності різними способами, у різних видах діяльності; 2) створювати умови для навчання з опорою на їх сильні сторони. В цьому полягає сенс УДН (Універсального Дизайну Навчання) (Universal Design for Learning (UDL) [9].
| Діяльність 5. Таксономія навчальних цілей/очікуваних результатів для розвитку учнів | |
| Орієнтовний час: 5 хв. |
|
Проведіть міні-лекцію з презентацією, щоб нагадати учасникам, як важливо формулювати навчальні цілі, що враховують розвиток учня. Попередьте їх, що наступним завданням для них буде практичне заняття, в ході якого вони в малих групах для конкретних учнів з ООП мають визначити навчальні цілі і види діяльності, які вони б рекомендували для кращого навчання цих учнів.
- В загальному сенсі навчання — це розвиток учня. Стан і рівень пізнавальних особливостей кожної дитини слід враховувати при формулюванні навчальних цілей і оцінюванні результатів навчання. Їх розвиток буде відбуватися ефективно за умови що цілі/очікувані результати знаходяться в «зоні найближчого розвитку» дитини (за Л. Виготським).
- Широковідомою і зручною у використанні є Таксономія навчальних цілей за Б. Блумом — таксономія педагогічних цілей в пізнавальній сфері, що була запропонована у 1956 році американським психологом Бенджаміном Блумом. (На жаль, в Україні використовується лише група когнітивних цілей (піраміда Блума). Група вчених під керівництвом Б. Блума визначила крім цілей когнітивної групи, ще й цілі афективної групи (вони виражаються через сприймання, інтереси, схильності, здібності тощо) та цілі психомоторні (навички письма, мовні, фізичні, трудові навички). Цілі навчання у когнітивній сфері можуть бути виражені через такі елементи засвоєння (їх ще називають елементами таксономії Блума): знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез і оцінювання.
- Використання чіткої, впорядкованої системи цілей навчання дуже важливе для побудови навчального процесу у зв’язку з тим, що, по-перше, знаючи цілі навчання, учитель впорядковує їх, визначає першочергові, базові, порядок і перспективу подальшої роботи; по-друге, знання вчителем конкретних цілей дає можливість пояснити учням орієнтири в їх спільній роботі; по-третє, чітке формулювання цілей, які виражені через результати діяльності, піддається надійній і об’єктивній оцінці. Ця система має певні недоліки, але вона зручна і зрозуміла вчителям.
- Усі кінцеві цілі навчання повинні передбачати методики і інструменти вимірювання результатів по закінченню певного етапу навчання. Кінцеві цілі/очікувані результати повинні бути сформульовані чітко і точно, щоб і батьки, і, при необхідності, учень розуміли, що він в змозі буде знати і робити по закінченню навчального року.
| Діяльність 6. Практична робота «Навчальні цілі/очікувані результати і види діяльності» | |
| Орієнтовний час: 30 хв. |
|
Ця діяльність важлива з огляду надання можливості учасникам продемонструвати власне розуміння індивідуалізації і диференціації навчання, практично застосувати вміння визначати рівень адаптації/модифікації навчальних цілей/очікуваних результатів, тип МІ, видів навчальної діяльності.
- Запросіть учасників об’єднатися в малі групи по 4-5 осіб (за переважаючими типами МІ, які встановлені в Діяльності 4).
- Кожна група має аркуш з описами особливостей розвитку учнів (Додаток 4) і описами видів діяльності за темою «Вода. Водозбереження» (Додаток 5). Тренер вказує кожній групі, з яким описом учня Додатку 4 вони працюватимуть.
Завдання для групи:
- Проаналізуйте випадок, в якому будуть міститися деякі результати оцінювання розвитку дитини (Додаток 4).
- Обговоріть і встановіть: в чому може полягати індивідуальний підхід до навчання цього учня, чи потребує дитина адаптації / модифікації навчальної програми.
- Визначте, які можливі провідні типи МІ цього учня (Додаток 3).
- Для теми «Вода. Водозбереження» розгляньте завдання (види діяльності) для різних рівнів розвитку множинного інтелекту (Додаток 5).
- Сформулюйте види діяльності для цього учня, навчальні цілі/очікувані результати за цією темою, користуючись Додатком 6 (зі стандарту з Природознавства (3 клас) і Додатком 7 (дієслова для цілей за Блумом).
- Оформіть свої результати роботи у вигляді опису, або у вигляді таблиці, схеми, малюнка (пантоміми, рольової гри).
- Презентуйте результати своїй малій групі.
Під час виконання учасниками цієї діяльності тренер підходить декілька разів до кожної групи, відповідає на запитання учасників, ставить навідні запитання, робить нотатки. Результати роботи груп не заслуховуються всіма учасниками.
Проведіть фронтальне обговорення діяльності за запитаннями:
- Чим була корисною для вас ця вправа?
- Чи вдалося вам у відведений час виконати всі завдання? Що вам допомогло? Чому “НІ”? Як вчитель може використати в своїй подальшій роботі аркуш (Додаток 7) для формулювання навчальних цілей і видів діяльності з інших тем?
- Чи була застосована тренером індивідуалізація вашого навчання в цій вправі? Диференціація? Як саме?
- Які прийоми і засоби індивідуалізації/диференціації навчання були використані на цьому тренінгу? (самооцінювання, різні види представлення навчального матеріалу і результатів навчання: вербальний, зоровий, аудіальний, кінестетичний; участь у формулюванні власних навчальних цілей, бесіда, міні-лекція з презентацією, робота в парах і малих групах, представлення результатів відповідно до типу МІ, використання цифрових технологій).
Підсумки:
З метою індивідуалізації і диференціації навчання ефективними можуть бути такі заходи і прийоми:
- Надавати навчальний матеріал в різних видах: аудіально, візуально, кінестетично (за допомогою рухів) з урахуванням різних типів МІ;
- Заохочувати учнів представляти результати своєї діяльності в різних видах: усна розповідь, малюнок/схема/діаграма, вірш, п’єса, пантоміма, модель, скульптура тощо;
- Надавати різні види індивідуальних самостійних робіт;
- Використовувати різні види групової + парної роботи, метод проектів
- Надавати вправи і завдання близькі щоденному оточенню учня
- Залучати учнів до формування і формулювання цілей власного навчання/очікуваних результатів і оцінювання (Ознайомлення і роз’яснення — обговорення — узгодження; надання прикладів чи незакінчених речень з цілями — коригування ; самостійне формулювання)
- Використовувати ІКТ при викладанні і при індивідуальній/парній/груповій діяльності учнів.
- Крім корисної інформації і завдань, що сприяють досягненню цілей, вправи і завдання мають бути привабливими, надихаючими і стимулюючими, з зарядом бадьорості, енергії і гарного настрою.
Матеріали і обладнання (* — не обов’язково):
- Комп’ютер, мультимедійний проектор, екран — 1 комплект.
- *Мобільний телефон — у вчителя (з встановленим додатком Plickers).
- *Картки для роботи з програмою Plickers — на кожного учасника.
- Набір карток 4-х кольорів — на кожного учасника.
Рекомендована література до теми та он-лайн ресурси:
- Гета, А.В., Заїка, В.М., Коваленко, В.В., Косова, Е.А., Лещенко, М.П., Лещенко, П.А., Матюх, Ж. В., Нетьосов, С.І., Носенко, Ю.Г., Соменко, Д.В., Соменко, О.О., Тарасюк, М.Д., Тимчук, Л.І., Чернов, А.А., Шишкіна, М.П. and Яцишин, А.В. (2018) Сучасні засоби ІКТ підтримки інклюзивного навчання ПУЕТ, м. Полтава, Україна. ISBN 978-966-184-318-8 — Електронний ресурс http://lib.iitta.gov.ua/711366/
- Матеріали (теорія, інструменти, методики) з формувального оцінювання в інклюзивній освіті. Електронний ресурс — https://goo.gl/Hp7VYs
- М. Ворон, Ю. Найда. Множинний інтелект: від теорії до практики, http://elibrary.kubg.edu.ua/3030/1/Voron_M_Naida_U_3.pdf
- Оніка Дуглас, Кімберлі Сміт Бартон і Ненсі Різ-Дарем, Використання теорії множинного інтелекту у викладанні математики та її вплив на академічну успішність учнів 8 класу — Електронний ресурс — ussf.kiev.ua/iearticles/97/1/
- Таранченко О.М., Найда Ю.М. Диференційоване викладання в інклюзивному класі: навчально-методичний посібник / За загальною редакцією Колупаєвої А.А. — К.: 2012.
- Технологія навчання як дослідження (п. 8 Технологія індивідуалізації навчання в світовій практиці (А.С. Границька, Інгн Унт, В.Д. Шадріков), Електронний ресурс — http://studopedia.com.ua/1_14166_tehnologIya-navchannya-yak-doslIdzhennya.html
- Унт И.Э. Индивидуализация и дифференциация обучения. -М.: “Педагогика”: 1990, Електронний ресурс —https://bookedulib.ru/books/Unt_individ_i_differenciaciya_obucheniya.pdf
- 5 Effective Strategies for the Inclusive Classroom (5 ефективних стратегій для інклюзивного класу), Електронний ресурс — https://ww2.kqed.org/education/2016/01/04/5-effective-strategies-for-the-inclusive-classroom/