Тема 1. Інклюзивне навчання: сутність, принципи, переваги

Вступ

На початку тренінгу важливо, щоб усі учасники зрозуміли сутність інклюзивного навчання, основні принципи, терміни, відмінності між медичною і соціальною моделями розуміння інвалідності та пов’язаними з ними двома відмінними процесами – інтеграцією та інклюзією.

Навчальні результати:

• Учасники розумітимуть роль очікувань щодо осіб з особливими потребами, що є визначальним для подальшого успіху чи неуспіху для таких людей.
• Учасники ознайомляться з основними термінами, важливими для розуміння інклюзивного навчання в контексті основних міжнародних документів, а також в контексті українського законодавства.
• Учасники розумітимуть відмінності між сегрегацією, інтеграцією та інклюзією, які відображають різні моделі розуміння інвалідності чи особливих потреб, а саме: медичну та соціальну моделі.
• Учасники знатимуть основні переваги інклюзивного навчання для усіх учасників освітнього процесу.

Ключові ідеї:

• Усі люди мають сильні і слабкі сторони. Важливо навчитися використовувати свої сильні сторони для компенсації тих моментів, де ми відчуваємо труднощі.
• Концепція соціальної інклюзії виникла як протилежна процесу соціального відторгнення (exclusion — виключення (з англ.) У кожному суспільстві є люди, яким потрібна додаткова підтримка для того, щоб вони брали активну і значущу участь у житті суспільства.
• Якщо перенести поняття соціальної інклюзії у сферу освіти, тоді інклюзивну освіту чи інклюзивне навчання можна тлумачити як надання додаткової підтримки дітям, які з тих чи інших причин не можуть брати активну і значущу участь в освітньому процесі.
• Інклюзія (інклюзивне навчання) відображає соціальну модель розуміння інвалідності чи особливих потреб на противагу інтеграції, яка відображає медичну модель. Основна відмінність – соціальна модель пов’язує труднощі дитини в освітньому процесі не стільки з порушеннями її розвитку, скільки з перешкодами у зовнішньому середовищі.
• Інклюзивне навчання, перш за все, — це забезпечення права кожної дитини на освіту, що зазначено в усіх національних документах (Конституція України, Закон «Про освіту» і т.д.), а також в міжнародних документах, ратифікованих Україною (Конвенція ООН про права дитини (стаття 23), Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю (стаття 24).
• Немає єдиного визначення інклюзивного навчання, але його опис міститься в документах багатьох міжнародних організацій (ЮНЕСКО, Світовий Банк, Організація економічної співпраці та розвитку та ін.)
• Важливим документоом, що забезпечує спільне розуміння інвалідності та є основою міжвідомчого підходу, є Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров`я дітей і підлітків (МКФ – ДП). Її використовують як підгрунтя для розвитку системи реабілітації, раннього втручання та інклюзивної освіти, для розроблення державної політики.
• Функціонування та обмеження життєдіяльності розглядаються через МКФ як взаємодія між навколишнім середовищем та станом здоров`я людини, що надає можливість ефективного планування послуг для людей з інвалідністю.
• Закон України «Про освіту» містить основні терміни, пов’язані з інклюзивним навчанням: інклюзивне навчання, індивідуальна програма розвитку, діти з особливими освітніми потребами, універсальний дизайн та ін.
• Інклюзивна освіта має низку переваг для різних ключових осіб: дітей з особливими освітніми потребами та їхніх однолітків, педагогів, батьків, керівників закладів освіти, суспільства в цілому.
• На шляху до інклюзивного навчання також є багато перешкод: фізичні, інформаційні, інституційні, ментальні. Важливо вміти їх визначати і шукати додаткові ресурси (за потребою) для подолання цих перешкод.

 

Діяльність 1. Очікування щодо людей з особливими потребами
	Орієнтовний час: 15 хв.

1. Попросіть учасників подивитися на фотографії людей з особливими потребами – фотографії містяться на слайді презентації

	Людина народилася із синдромом Дауна
	Людина народилася з церебральним паралічем
	Людині у віці 21 рік був поставлений діагноз аміотрофічний бічний склероз
	Людина народилася лише з одною ногою

2. Проведіть обговорення: 

• Якими можуть бути очікування суспільства по відношенню до цих людей?
• Чи можуть люди з особливими потребами/інвалідністю робити значущий внесок у життя суспільства?
• Чи знаєте ви/чи чули ви про осіб з особливими потребами/інвалідністю у вашій громаді, які досягли набагато більше, ніж від них очікували люди, які їх оточували?
• Яку, на вашу думку, зіграла роль сім’ї цих людей? Педагогів? Інших фахівців?
• Чи були у вас випадки, коли вам вдавалося покращити навчальні результати дитини з особливими освітніми потребами? Покращити її стосунки з однолітками?

3. Наголосіть на головних ідеях: 

• Історії цих людей нагадують нам, що діагностичний ярлик не визначає функціонування людини в її щоденному житті.
• Що важливо, це розуміти життєву ситуацію, в якій знаходиться дитина.
• Багато дітей можуть перевершити наші очікування, якщо будуть отримувати необхідну любов і підтримку, якщо їм будуть створені умови для реалізації їхнього повного потенціалу.
• Перед тим, як починати глибше знайомитися з концепцією інклюзивного навчання, а також з вашою роллю у розвитку спільноти дітей, де відмінності кожної дитини вважаються нормою, цінуються та поважаються, важливо пам’ятати, ми всі маємо сильні і слабкі сторони. Багато з нас навчилися використовувати свої сильні сторони для того, щоб компенсувати слабкі.
• Як видно із попередньої вправи, деяким людям із складними порушеннями вдалося досягнути успіху завдяки підтримці з боку їхній сімей, а також з боку таких педагогів, як ви.

Додаткову інформацію про цих та інших людей з особливими потребами можна знайти у Додатку 1.

 

Діяльність 2. Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я дітей та підлітків (МКФ-ДП)
	Орієнтовний час: 15 хв.

Міні-лекція:

1. Поверніться до слайду, на якому зображний Пабло Пінеда – людина із синдромом Дауна, яка успішно здобула наукову ступінь бакалавра і є відомим актором.
2. Ви можете сказати, що є багато інших, не таких успішних прикладів життя осіб із синдромом Дауна. Це ще раз підкреслює, що діагноз сам по собі мало що означає для вчителя. Важливим є розуміння життєвої ситуації, в якій знаходиться дитина з особливими освітніми потребами.
3. Уперше про це було зазначено у Міжнародній класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я для дітей та підлітків (МКФ-ДП), яка була створена у відповідь на потребу у варіанті МКФ, який може бути універсально використаний для дітей та підлітків у сферах охорони здоров’я, освіти та соціального захисту.
4. З філософської точки зору важливо, що МКФ-ДП визначає стан здоров’я і функціонування дітей в контексті забезпечення основних прав людей з інвалідністю (Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю), а саме з точки зору таких аспектів:
   • Дитина в контексті сім’ї
   • Порушення розвитку
   • Участь
   • Фактори навколишнього середовища.
5. Коротко прокоментуйте ці аспекти, керуючись слайдом презентації і Додатком 2.

Висновок:

• Діагноз не дає педагогам достатньо корисної інформації, якою вони могли б скористатися в рамках своєї педагогічної діяльності. Педагогам потрібна інформація про сильні сторони і здібності дитини, ще більше вони потребують інформацію про реальний досвід навчання дітей та їх участь в освітньому процесі. Діти з однаковим діагнозом будуть відрізнятися між собою щодо їх здібності взаємодіяти з іншими дітьми, навчатися і адаптуватися до різних конкретних вимог у класі.
• Отже, ідея інклюзивної освіти чи інклюзивного навчання полягає у створенні сприятливих умов. Таким чином розуміння особливих освітніх потреб дитини необхідне для отримання інформації, як створити ці умови.
• Ідея інклюзивної освіти полягає у забезпеченні навчання і участі в освітньому процесі. Таким чином, педагогам необхідно знати, яким чином порушення розвитку впливають на участь, і що можна зробити, щоб максимально зменшити цей вплив.

 

Діяльність 3. Соціальна інклюзія. Соціальна VS медична модель. Інклюзія VS інтеграція
	Орієнтовний час: 15 хв.

1. Проведіть міні-лекцію, користуючись наступною інформацією. Використовуйте запитання, щоб залучити учасників до обговорення важливих моментів:

• Інклюзивна освіта як сучасна концепція розуміння філософії освіти та напрям державної політики більшості демократичних держав світу, базується на підході дотримання основних прав і свобод людини.
• Незважаючи на перехід більшості суспільств до демократичних цінностей, ідей забезпечення соціальних прав і добробуту людини, протягом останніх десятиліть у світі розвивалась концепція соціального відторгнення (соціальної ізольованості), яку Європейський Союз визначив як процес, за якого окремі індивіди не можуть повною мірою брати активну участь у житті суспільства.

Якщо ми говоримо про освіту, які діти найбільше стикаються з труднощами у процесі навчання? (діти з особливими освітніми потребами, ромські діти, діти-сироти та ін.)

• Концепція соціального залучення (інклюзія, включення), що є протилежною концепції соціальної ізоляції, виникла у відповідь на зростаючу соціальну нерівність, що стала наслідком нових умов на ринку праці та невідповідності існуючої системи соціального забезпечення, яка не могла задовольнити потреби різних верств населення. Світовий Банк визначає соціальну інклюзію як одночасно результат і процес удосконалення того, ня яких умовах люди беруть участь у житті суспільства (http://www.cdc.gov/ncbddd/developmentaldisabilities/facts.html).
• Соціальна інклюзія також тісно пов`язана з дотриманням і захистом основоположних прав і свобод людини, які містяться в основних міжнародних Конвенціях та інших документах Організації Об`єднаних Націй (ООН) – провідної організації, що займається питаннями захисту прав людини, а також є визнаним міжнародним законотворцем вже понад півстоліття.
• Ставлення до людей з інвалідністю змінювалося упродовж тисячоліть – від агресії до розуміння необхідності піклуватися про таких людей, від розуміння можливості навчання для деяких категорій дітей з порушеннями психофізичного розвитку до визнання необхідності забезпечення можливостей для здобуття освіти як невід’ємного права усіх дітей, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами.
• Відповідно, розвивалися різні моделі розуміння інвалідності чи особливих потреб. Нам важливо розуміти відмінності між двома останніми – медичною та соціальною.
• Медична модель, на основі якої була створена система спеціальної освіти, у центрі уваги бачить «дефект», «ваду», порушення розвитку. Усі зусилля фахівців спрямовані на мінімізацію впливу порушення на розвиток і навчання дитини – іншими словами, на корекцію.

Які емоції виникають у вас, коли ви чуєте ці слова? Звичайно, що негативні.

• Соціальна модель, яка була представлена у Конвенції ООН про права осіб інвалідністю, вперше змінила бачення причин труднощів, з якими зіштовхуються особи з особливими потребами — з самого порушення на ті бар’єри, які існують у зовнішньому середовищі (фізичні, інформаційні, інституційні, ментальні).
• Зазначте термін, який дається в Конвенції ООН «Про права осіб з інвалідністю»:
  Інвалідність — це поняття, яке еволюціонує, і що інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров’я, і відносницькими та середовищними бар’єрами і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Попросіть учасників у парах обговорити своє розуміння цього терміну (5 хв.). Чи можете ви навести приклади фізичних бар’єрів, інформаційних,   інституційних, ментальних?

• Приклади фізичних бар’єрів: відсутність пандусів, необладнані туалети; інформаційних: відсутність субтитрів чи перекладача на жестову мову, дрібний шрифт; інституційних: відсутність анти-дискримінаційних законів, положень тощо; ментальних: наші упередження і ставлення.

Бар’єром може бути сама навчальна програма і методи викладання!

• Процеси інтеграції і інклюзії відповідно відображають дві зазначені вище моделі – інтеграція пов’язана з медичною моделлю, інклюзія – із соціальною.
• У процесі інтеграції зусилля фахівців спрямовані на роботу з дитиною з особливими потребами (корекцію розвитку) у той час, як освітнє середовище (навчальні матеріали, методи навчання тощо) залишаються незмінними. Процес інклюзії більше фокусується на бар’єрах у середовищі та їх подоланні.
• Інтеграція та інклюзія передбачають відповідно часткове та повне залучення дитини з особливими освітніми потребами до загальноосвітнього простору. Але, на жаль, існують ще такі процеси, як виключення і сегрегація. Процес виключення передбачає, що дитина взагалі не має доступу до освітнього процесу, а сегрегація означає навчання дітей в окремих спеціальних закладах освіти.

 

Діяльність 4. Що це: сегрегація, інтеграція чи інклюзія?
	Орієнтовний час: 20 хв.

Мета цього завдання — обговорити на прикладі коротких ситуацій відмінності між сегрегацією, інтеграцією та інклюзією. Оскільки кількість ситуацій 11, тренеру буде досить просто завершити це заняття в залежності від наявного часу.

• Роздайте учасникам Роздавальний матеріал № 1 (Додаток 3)
• Попросіть учасників в парах або у малих групах визначити процеси, які відповідають тій чи іншій ситуації
• Обговоріть результати відповідей

Ця діяльність важлива з огляду надання можливості учасникам продемонструвати власне розуміння відмінностей між інклюзією і інтеграцією та почути думки інших учасників.

Якщо дозволяє час, можете обговорити вислів Пабло Пінеди в його інтерв`ю щодо інтеграції – «Мені не подобається слово «інтеграція». Воно трохи фашистське, тому що вказує, що ти недосконалий і повинен адаптуватися до сучасного суспільства. Я віддаю перевагу слову «нормалізація», яке означає протилежне: суспільство адаптується до особливостей людини і не називає людину хворою».
 

Діяльність 5. Основні визначення: інклюзивна освіта, діти з особливими освітніми потребами.
	Орієнтовний час: 10 хв.

Міні-лекція

1. Прокоментуйте слайди презентації, на яких зазначено основні терміни

Як вже зазначалося раніше, багато термінів, пов’язаних з інклюзивним навчанням, міститься у Законі України «Про освіту», зокрема:

• Інклюзивне навчання — система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.
• Інклюзивне освітнє середовище — сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей.
• Особа з особливими освітніми потребами — особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту.

Важливо наголосити на тому, що підтримка має надаватися саме у процесі навчання і вона може бути як тимчасовою, так і постійною.

Приклад тимчасової підтримки: додаткові години для вивчення української мови для дітей, для яких українська мова не є рідною (ромські діти, діти сімей-біженців та ін.)

Приклад постійної підтримки: модифікація (спрощення) навчальних завдань для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку тощо.

2. Можете ще раз пригадати бар’єри у середовищі (фізичні, інформаційні, ментальні) та відносинах (ментальні).
 

Діяльність 6. Переваги інклюзивного навчання
	Орієнтовний час: 20 хв.

1. Попросіть учасників у малих групах подумати над перевагами для усіх учасників освітнього процесу і записати на великих аркушах паперу:

Переваги інклюзивного навчання для:

• Дітей з особливими освітніми потребами (можливість не відлучатися від сім’ї, як у випадку інтернатних закладів; можливість взаємодії з однолітками, бачити різні моделі поведінки своїх однолітків на відміну від спеціальних закладів освіти, доступ до ресурсів місцевої громади тощо)
• Решти дітей (розуміння багатоманітності, можливість отримати відповідний досвід – наприклад: вивчити окремі елементи жестової мови (якщо у класі є дитина, яка нею користується), взаємодії з дитиною, яка пересувається в інвалідному кріслі та ін.
• Батьків дітей з особливими освітніми потребами (реалізація їхнього бажання бачити свою дитину, «як усі»; можливість брати участь у прийнятті рішень щодо навчання своєї дитини (як член команди); можливість спілкування з іншими батьками тощо).
• Батьків інших дітей (розширити своє розуміння інклюзивної освіти, можливість підтримати інших батьків)
• Педагогів (в інклюзивному класі педагог, працюючи з дітьми з особливими потребами, урізноманітнює свій педагогічний арсенал: набуває нових знань і навичок (співпрацюючи з іншими фахівцями, батьками, читаючи додаткову літературу, спілкуючись з колегами)
• Суспільства в цілому (економічні: дослідження свідчать, що система інклюзивної освіти є економічно вигідніша, аніж підтримка двох паралельних систем – загальної і спеціальної; ціннісні: розвиток толерантності та ін.)

2. В залежності від часу можете запропонувати або представити результати малих груп або зробити це за допомогою методу «Галерея».

Підсумки:

• Інклюзивна освіта (інклюзивне навчання) передбачає надання додаткової підтримки в освітньому процесі (постійної чи тимчасової) дітям, які її потребують – дітям з особливими освітніми потребами.
• Діти з особливими освітніми потребами можуть охоплювати різні групи дітей. Матеріали ЮНЕСКО зазначають такі групи, як діти з порушеннями розвитку, діти – представники національних/етнічних меншин, діти-сироти, діти сімей-біженців та ін.
• У сучасному світі відбулася зміна щодо розуміння особливих потреб, які розглядаються як наслідок взаємодії людей з порушеннями розвитку з бар’єрами зовнішнього середовища – соціальна VS. медична моделі.
• Так само відрізняються процеси, які пов’язані з цими моделями – інтеграція (медична модель) та інклюзія (соціальна модель).
• Для педагогів не стільки важливо знати діагноз дитини, скільки важливо знати, які зміни потрібно внести у методи викладання, середовище тощо, для того, щоб забезпечити максимально активну і значущу участь УСІХ дітей у житті класу та школи.

Рекомендована література до теми та он-лайн ресурси:

1. Асистент вчителя в інклюзивному класі: навчально-методичний посібник / Н. М. Дятленко, Н. З. Софій, О. В. Мартинчук, Ю. М. Найда, під заг.ред. М. Ф. Войцехівського. – К.: ТОВ Видавничий дім «Плеяди», 2015.
2. Закон України «Про освіту». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19.
3. Інвалідність та суспільство: навчально-методичний посібник. За заг. Редакцією Байди Л. Ю., Красюкової-Еннс О. В. / Кол. авторів: Байда Л. Ю., Красюкова-Еннс О. В., Буров С. Ю., Азін В. О., Грибальський Я. В., Найда Ю. М. – К., 2012. – 216 с.
4. Конвенція ООН про права дитини. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021.
5. Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_g71.
6. Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров`я дітей і підлітків. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://moz.gov.ua/article/news/moz-zatverdiv-pereklad-mizhnarodnoi-klasifikacii-funkcionuvannja.